Поради батькам

Безпечний Інтернет: Батьки, будьте пильні!

"Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі українські батьки усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Їм варто прийти до розуміння, що вони несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в інтернеті, як і на вулиці або в метро. Інакше вони можуть зіткнутися із цілком реальними результатами віртуального спілкування"
Ірина Колесник, дитячий і сімейний психолог, консультант Психологічного центру особистісного та професійного розвитку ALTERA.

Цікаві цифри (за матеріалами досліджень компанії "Київстар")
• 78% українських дітей старше 6 років користуються інтернетом;
• 24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в інтернет через мобільні телефони;
• 9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в інтернет через мобільні телефони батьків;
• 8% батьків не знають, що їхні діти відвідують інтернет-клуби;
• 27% дітей зізналися, що в інтернеті з ними контактували незнайомці, 30% з них пішли на контакт;
• 28% висилали фото віртуальним знайомим;
• 7% ділилися в інтернеті інформацією про сім'ю.
Фішинг, кардинг, грумінг, булінг, мобінг – з урахуванням одного з найнижчих у Європі рівнів проникнення інтернету в Україні ці терміни мало для кого несуть змістовне навантаження. Хоча без з'ясування їхнього змісту і мови не може бути про підключення домашнього комп'ютера до інтернету.
Фíшинг (англ. phishing ['fiʃiŋ] від fishing — рибальство) — вид шахрайства, метою якого є виманювання у довірливих або неуважних користувачів мережі персональних даних клієнтів онлайнових аукціонів, сервісів з переказування або обміну валюти, інтернет-магазинів. Шахраї використовують усілякі виверти, які найчастіше змушують користувачів самостійно розкрити конфіденційні дані – наприклад, посилаючи електронні листи із пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису, що містять посилання на веб-сайт в Інтернеті, зовнішній вигляд якого повністю копіює дизайн відомих ресурсів.

          Про випадки фішингу відомих українських компаній:
• Сайти шахраїв-«фішерів», що клонують офіційний сайт Portmone.com, почали з'являтися в Мережі із завидною регулярністю.
• Жертвами «фішингу» можуть стати клієнти Приватбанку
Грумінг (англ. grooming) – входження в довіру до дитини з метою її схилення до якого-небудь брутального  поводження, в тому числі і в сексуальному плані.
Злочинці найчастіше встановлюють контакти з підлітками в чатах або на форумах. Зазвичай вони добре обізнані із захопленнями сучасної молоді і без особливих зусиль підтримують бесіди. Вони знаходять співрозмовників, які чимось засмучені або шукають підтримки, співчувають їм, потім пропонують перейти в більш відокремлене віртуальне місце спілкування. Поступово втягують їх в обговорення інтимних питань. Потім пропонуэться зустрічі в реальному світі.
Кардинг – вид шахрайства, при якому проводиться операція з використанням банківської картки або її реквізитів, не ініційована або не підтверджена її власником.
Буллінг (англ. bullying) – залякування, переслідування, знущання, глузування й інші дії – які здатні налякати, принизити й іншим чином негативно впливати на дитину.

Цей вид насильства набув широкого поширення в середовищі підлітків. Вони створюють сайти, присвячені одноліткам, які з тих чи інших причин стають «ізгоями», розміщують компрометуючі їх фотографії, надсилають анонімні образливі та загрозливі повідомлення, розпускають непристойні чутки. Іноді сцени знущання знімаються на фото – або відеокамеру і потім поширюються через Інтернет.
Буллінг – явище глобальне і масове. За словами 1200 дітей, які відповіли на запитання Інтернет-сайту KidsPoll, буллінгу піддавалися 48%, у тому числі 15% – неодноразово, а самі займалися ним 42%, причому 20% –  багато разів.

Мобінг (від англійського mob - натовп) - психологічні утиски, переважно групові, працівника з боку роботодавця або інших працівників, що включають у себе постійні негативні висловлювання, постійну критику на адресу працівника, його соціальну ізоляцію усередині організації, виключення з його службових дій соціальних контактів, поширення про працівника свідомо неправдивої інформації тощо.

Термін ввів в психологію груп доктор Ханц Лейман, який вперше провів дослідження мобінга на робочих місцях у Швеції на початку 1980-х. Мобінг виражається в різних формах, і розвиток Інтернету породило чергову – мобінг в соціальних мережах.
За наслідками мобінг в Інтернеті нічим не відрізняється від реального життя. Особливо чутливі люди переживають цькування дуже важко, аж до суїциду. Особливо це явище небезпечно для дітей, які в силу незрілості психіки близько до серця сприймають знущання однолітків. Уже є приклади дитячих самогубств на цьому грунті.

Інтернет-мобінг навіть більш небезпечний, оскільки, якщо раніше діти, які зазнавали утисків однокласників, могли хоча б вдома уникати цих проблем, то зараз цей тиск дитина відчуває постійно. Збільшується він тим, що Інтернет робить мобінг відкритим для всього світу. Дитина отримує ярлик жертви в очах тих, хто не повинен знати про цькування (в соціології це називається «стигматизацією»)

Поради батькам:
1. Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якому Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.
2. Установіть комп'ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.
3. Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням.
4. Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп'ютера!
5. Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім'я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
6. Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
7. Переглядайте інформацію, що міститься в комп'ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам'ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів.
8. Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп'ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів.
Безпечна мережа
Тим часом «не такий страшний чорт, як його малюють» - це прислів'я як ніщо інше наочно демонструє побоювання неофітів щодо інтернету.
Глобальна Мережа, як вікно у світ і інструмент доступу практично до будь-якої інформації, може впливати на здоров'я дитини непрямим чином - наприклад, вільний доступ до інформації про наркотичні засоби для однієї дитини лише зміцнить її знання в негативному їх впливі на організм людини, а для іншої - може викликати бажання їх спробувати. Також навряд чи позитивно позначиться на здоров'ї ймовірність спілкування з сексуальними маніяками, які дуже люблять дитячі чати, або перегляд сайтів для дорослих, наприклад, порнографії.
Таких прикладів можна навести дуже багато. Тому грамотний інтернет-серфінг і знання правил роботи в Мережі безпосередньо пов'язані зі здоров'ям юних користувачів.
Знай і довіряй
Так само як батьки не дозволяють дітям гуляти одним у незнайомих місцях, так само вони не повинні дозволяти їм працювати в інтернеті без догляду. Адже на онлайнових просторах ризик зустріти неприємну особистість - не менший: чати й форуми, в яких «пасуться» педофіли, радикальні політичні групи, сатанинські культи, мережні «оргії» - все це є небезпечним для дитини. А є ще ображаючий аморальний контент. При цьому йдеться не лише про порнографію, адже існують багато сайтів, присвячених піротехніці, суїциду, наркотикам.
Не менш небезпечне й залучення в азартні ігри. Навіть прості онлайнові іграшки в неконтрольованій кількості можуть завдати дитині шкоди, щонайменше відволікаючи її від занять і спокійного відпочинку, шкодячи психічному та фізичному здоров'ю.
У залученні дитини до Глобальної Мережі також повинні бути поступовість і системний підхід.
Починаючи з 8-річного віку, коли дитина вирушає в самостійну веб-подорож, треба підготувати її до використання інтернету. Для цього:
• поясніть дітям, що різниця між правильним і неправильним однакова: як і в Інтернеті, так і в реальному житті;
• навчіть дітей поважати інших в інтернеті. Переконайтеся, що вони знають про те, що правила гарної поведінки діють скрізь - навіть у віртуальному світі;
• попередьте про небезпеку зустрічей із друзями з інтернету. Поясніть, що ці люди можуть виявитися зовсім не тими, за кого себе видають;
• скажіть дітям, що не все, що вони читають або бачать в інтернеті, - правда. Привчіть їх запитувати у вас, якщо вони не впевнені;
• контролюйте діяльність дітей в інтернеті за допомогою відповідних програм. Вони допоможуть відфільтрувати шкідливий вміст, з'ясувати, які сайти відвідує дитина та що вона робить на них.
Інтернет може бути прекрасним місцем як для навчання, так і для відпочинку та спілкування з друзями. Але як і весь реальний світ, Мережа теж може бути небезпечна. Перш ніж дозволити дітям виходити в інтернет самостійно, слід установити низку правил, з якими повинна погодитися й ваша дитина.
Немає анонімності
Насамперед слід нагадувати дітям, щоб вони не спілкувалися в інтернеті з незнайомцями. Річ у тім, що анонімність інтернету може становити серйозну небезпеку, ваша дитина ризикує стати жертвою ошуканців і злочинців. Звісна річ, немає нічого страшного в тому, щоб відправити листівку двоюрідній сестрі або поговорити з подружкою. А от спілкування з незнайомцями варто уникати. Крім цього, навчіть дітей вживати таких заходів обережності:
• представляючись, слід використовувати тільки ім'я або псевдонім;
• ніколи не можна повідомляти свій номер телефону або адресу;
• ніколи не надсилайте своїх фотографій;
• ніколи не дозволяйте дітям зустрічатися зі знайомими по інтернету без контролю з боку дорослих.

Навіщо читати дітям казки на ніч

Казки дітям перед сном повинні стати доброю сімейною традицією. І ось чому:

1. Лише п'ятнадцять хвилин читання дітям уголос – і ваш малюк стане слухнянішим і сміливішим, буде відкритішим і уважнішим до світу. Спільне обговорення історій і спілкування про прочитане стимулюють інтерес дитини до самостійного читання, розвивають уяву і словниковий запас.

2. Казки – це універсальна дитяча мова. Стежачи за долями казкових персонажів, дитина починає орієнтуватися у повсякденних речах. Саме через світ фантазії й образів, дитина вчиться аналізувати і розуміти реальність. З одного боку, світ казок простий: він містить чітку межу між добром (працьовита Попелюшка) і злом (жорстока мачуха), з іншого – торкається важливих для дитячої світобудови проблем (жадібності і щедрості, добра і зла, самотності і дружби, егоїзму і співробітництва).

3. Казки виховують. У казкових героях діти бачать себе, тобто ототожнюють себе з ними. Якщо хочете навчити сина гарних манер, знайдіть книжку про когось, схожого на нього, наприклад, про хлопчика, якому стільки ж років, який не любить чистити зуби, наприклад, «Мойдодир». Якщо дитина жадібна, почитайте їй «Казку про рибаки і рибку», а якщо полюбляв прибрехати – підійде «Заєць-хвалько».

4. Казки на ніч втішають і налаштовують на позитивний лад. Казка обов'язково повинна закінчуватися добре. Це своєрідний інструмент позитивного навіювання – світ часом несправедливий, у ньому є відчай, щось може не виходити, але добро завжди перемагає зло, наполегливість допоможе впоратися з будь-якими труднощами, є друзі тощо. Казка дає дитині надію, що якщо головний герой впорався зі своїми труднощами, то і у неї обов'язково вийде. Тому прочитана лагідним маминим голосом знайома історія – це найкращий засіб для того, аби заспокоїтися. Ви можете самі вигадати історію, яка допоможе перестати боятися зубного лікаря або розібратися у сварці з другом, допомогти пережити тривогу перед походом до школи.

5. Казки допомагають зрозуміти себе. Чи помічали ви, що діти можуть годинами слухати одну і ту саму казку? Зазвичай це сигнал, що їх щось непокоїть, цікавить або радує. Якщо ваша дитина вимагає, щоби ви весь час читали їй «Гидке каченя», можливо, вона почувається самотньою і безпорадною у садочку. Якщо ви знаєте, що у малюка поганий настрій (наприклад, посварився з другом), а сам він не хоче про це говорити, не наполягайте, краще оберіть відповідну казку, і ви напевне підкажете йому, як все виправити. Така проблемно-орієнтована казка дає змогу дитині сконцентруватися на проблемі, вирішити її, дає відчуття, що вона не одна, що її почуття зрозуміли. Дуже ймовірно, що дитина відкриється вам, розповість те, про що так непросто говорити напряму.